Штучний інтелект суттєво прискорив створення компонентів і прототипів, але рішення про те, що входить до дизайн-системи і як її впроваджують, залишається за людьми. Такий висновок випливає з матеріалу UX Collective про вплив ШІ на дизайн-системи, що спирається на інтерв'ю з трьома практиками. Їх ідеї зібрані навколо тем, які обговорювали на конференції UXDX у Берліні в травні.
Учасники дискусії — Маріанна Ештон-Бут з ITV, Девід Сворд з Siemens і Нікола Шатлен, який працює фрілансером. Їхня спільна позиція проста: компоненти — найлегша частина роботи. Складніше — довіра до системи, комунікація з командами і пріоритезація. Коли ШІ скорочує час на створення інтерфейсу, вузьким місцем стає перевірка і валідація результату.
Звіт Zeitheight за 2026 рік підтверджує цю думку: 59% опитаних вважають, що впровадження дизайн-системи тримається на комунікації та спільноті, а не на інструментах. Ештон-Бут пояснює, що в ITV дизайн-системні представники працюють і в дизайні, і в інженерії, щоб рішення не застрягали між відділами. Саме ці люди підтримують узгодженість і не дають команді відхилятися від спільних правил.
Сворд описує інший контекст — великий корпоративний. За його словами, у компанії рівня Siemens відповідність вимогам суттєво обмежує швидкість змін. Помилка в системі може коштувати сотні мільйонів євро, тому кожна зміна проходить ретельну перевірку. Швидкість у такому середовищі має реальну ціну, і прискорення генерації нічого не вирішує без контролю.
Шатлен розповідає про спостереження зі своєї практики в міжнародній групі компаній. За його словами, команди, які активно використовували ШІ, випередили центральну команду дизайн-системи за темпами роботи. Він при цьому визнає, що може помилятися, і зізнається, що для дослідження інтерфейсів усе ще користується Figma.
Окрема тема — машиночитабельність систем. Дизайн-токени поступово стандартизують за форматом DTCG, з'являються MCP-сервери, а Figma Code Connect пов'язує компоненти в дизайні з їхнім кодом. Тенденція така: код дедалі частіше стає джерелом істини, а не файли в Figma. Сворд уже використовує велику мовну модель, щоб помічати місця, де реалізація відходить від системи.
Дослідження, опубліковане в липні 2026 року Каеліґом Делумо-Пригентом, проаналізувало 21 відкриту дизайн-систему. Зі звітом варто ознайомитися детальніше: 20 із 21 систем мають MCP-сервер, але лише три використовують Figma Code Connect. Тобто інфраструктура для ШІ вже з'явилася майже скрізь, а інтеграція з дизайн-інструментами відстає.
Відкритим лишається головне питання: хто вирішує, що потрапляє до джерела істини. Машина може генерувати компоненти швидко, але відповідальність за їх якість, узгодженість і прийняття командою не переходить до алгоритму. Для українських команд, які будують продукти для ринку з жорсткими вимогами до швидкості й якості, це означає просту річ: інвестувати варто не лише в генерацію, а й у процеси перевірки, ролі дизайн-системних людей і комунікацію між дизайном та розробкою.
5
Джерело: What AI has changed in Design Systems, and what is still up to us
