Google оголосив про угоду з компанією Voltus на створення віртуальної електростанції (VPP) потужністю 1 гігават. Це, ймовірно, найбільший контракт такого типу серед гіперскейлерів, які зазвичай інвестують мільярди в будівництво нових електростанцій для дата-центрів. Замість цього Google робить ставку на ефективніше використання наявної електромережі.

Віртуальна електростанція — це не фізичний об'єкт, а система управління попитом. Voltus платить бізнесам і домогосподарствам за зниження споживання електроенергії в моменти пікового навантаження на мережу. Наприклад, великий магазин може автоматично змінити температуру термостата на кілька градусів, завод — тимчасово перевести частину виробництва на батарею, а електромобіль у гаражі — скоригувати графік заряджання. Часто ці зміни непомітні для користувачів, але в сукупності вони створюють значний резерв потужності, який можна задіяти швидше й дешевше, ніж будівництво нової інфраструктури.

«Віртуальні електростанції — це чистий і надійний ресурс, який у нас є вже сьогодні, — каже Еллен Цукерман, керівниця відділу розвитку енергетичного ринку Північної та Південної Америки в Google. — Для нас це спосіб допомогти мережі, особливо такій, як PJM, яка стикається з дефіцитом потужностей». За її словами, це також допомагає знизити витрати для всіх учасників ринку.

Обидві угоди — попередня на 100 мегават, оголошена в червні, і нова на 1 гігават — реалізуються в мережі PJM, яка охоплює Середньоатлантичні штати та частини Середнього Заходу й Півдня США і потерпає від значних обмежень потужності. Вартість проєкту Google не розкриває. Попередній контракт на 100 МВт був швидко перепідписаний, що, за словами Цукерман, «дало нам впевненість, що тут є що робити далі».

Voltus, 10-річна компанія, цього місяця залучила 225 мільйонів доларів у раунді Series D. «Це просто ідеальна відповідність продукту ринку, — каже її генеральна директорка Дана Гернсі. — Після десятиліть плоского зростання попит на потужності раптово зріс, і віртуальні електростанції — доступний і швидкий спосіб його задовольнити». Компанії, які долучаються до VPP, самі обирають рівень гнучкості. «Ми діємо за принципом споживача передусім, — пояснює Гернсі. — Якщо вони хочуть гнучкості трохи, це чудово, а згодом, як ми бачимо, люди заходять глибше».

У червні Voltus придбала компанію зі зберігання енергії Brightfield. Тепер тисячі компаній, які беруть участь у віртуальній електростанції, можуть додавати батареї для економії більшої кількості енергії. У деяких випадках учасники програми змогли повністю компенсувати свої рахунки за електроенергію. Voltus також співпрацює з SunRun і Octopus для роботи з побутовими клієнтами.

Підхід допомагає й тим, хто не бере участі у VPP. Під час спеки та різкого зростання попиту ціни на енергію зростають, але масова реакція в потрібний момент дозволяє уникнути цих додаткових витрат. «Не потрібно знімати з мережі все навантаження, щоб полегшити обмеження, — каже Гернсі. — Можна зняти частину, і ви вже зменшили драматично високі ціни для мережі».

Торік Міністерство енергетики США оцінило, що віртуальні електростанції можуть покривати 10–20% пікового попиту мережі та економити споживачам близько 10 мільярдів доларів на рік. Voltus планує до 2030 року досягти 20 гігаватів. Це величезна цифра, але попит може бути як з боку гіперскейлерів, так і з боку учасників VPP. Минулого тижня аномальна спека в мережі PJM спричинила різке зростання попиту на електроенергію, тоді як частину електростанцій вивели на осіннє техобслуговування. Оператори мережі активували програму екстреного реагування на навантаження, і віртуальна електростанція допомогла закрити дефіцит.

Для українських команд, які працюють з енергоємними продуктами або будують дата-центри, цей кейс показує: керування попитом може бути швидшим і дешевшим за нові потужності. В умовах дефіциту генерації в Україні моделі VPP варто розглядати як інструмент для бізнесу — від промислових об'єктів до офісів, які можуть гнучко знижувати споживання в пікові години.

5Перегляди

Ярина Коваленко

Автор

Головна редакторка

Ярина Коваленко веде Deep Digital і відповідає за те, що потрапляє на головну. Понад десять років у діловій журналістиці та рекламному ринку: писала про медіабізнес, керувала контентом у київській digital-агенції, рахувала медіабюджети замість того, щоб їх описувати. У текстах шукає одне: що змінилося на ринку і хто на цьому заробить.