Штучний інтелект дедалі частіше використовується для генерації інтерфейсів, і разом із цим з'явився новий тип дизайнерської проблеми — «AI-слоп». Про це йдеться в матеріалі на платформі UX Collective. Авторка зазначає, що люди зазвичай легко розпізнають поганий дизайн, але не вміють його виправити. Ця проблема існувала й до ШІ, проте тепер вона загострилася: AI використовує реальні компоненти та патерни, які в певних контекстах мають сенс, але в ірраціональних, шаблонних комбінаціях виглядають «не так».
Важливо розрізняти AI-артефакти та власне слоп. Авторка наголошує: майже всі сучасні інтерфейси частково створені за допомогою AI, і це не робить їх поганими. Навпаки, ШІ дав поштовх до найцікавішого та найвиразнішого цифрового дизайну. Слоп — це результат генерації без думки, зусиль і якості, часто у великих обсягах. Він позбавляє дизайн продуманих рішень, додає зайвий шум і змушує кожну історію звучати однаково. Такий результат може бути основою для подальшої роботи, але не фінальним продуктом.
Перший крок до виправлення — навчитися аналізувати AI-інтерфейс. Авторка пропонує подивитися на два дашборди й визначити, який із них «слоп», а потім спробувати пояснити це конкретними компонентами, а не загальними фразами на кшталт «виглядає криво» чи «не сучасно». Для цього вона склала чекліст типових ознак слопу у вібкод-інтерфейсах. Серед них — надмірна візуальна щільність, зайві елементи, шаблонні кольори, шрифти та графіка, які AI додає за замовчуванням.
Далі авторка описує три рівні «де-слопіфікації». Рівень 0 — це одноразовий промпт. Наприклад, запит «зроби веселу слайд-колоду у стилі Y2K для вікторини» дає типовий слоп. Спроба просто попросити AI «зробити менш вібкод» не працює — потрібна точність. Рівень 1 — прибирання слопу. Якщо навчитися розпізнавати окремі компоненти, можна точково вказувати AI, що виправити. Результат може бути не найкрасивішим, але вже не виглядатиме як слоп. Це гарний варіант, коли артефакт уже непоганий і хочеться додати трохи людської полірування.
На цьому рівні важливо прибрати всі зайві елементи, які AI додає в кожен дизайн. Після цього — конкретизувати кольори, шрифти та графіку. Авторка радить використовувати палітри з Coolors.co, безкоштовні шрифти з Google Fonts та open-source іконки, наприклад Lucide. Завантаження фотографій з Unsplash або іншої графіки додає «аналогового» відчуття та людяності. AI за замовчуванням тяжіє до однакових стилів, але якщо дати йому напрямок, він може використати цікаві ресурси.
Рівень 2 — визначення естетики. Найпростіший спосіб візуально скерувати AI — надати референс. Це основний варіант для одноразових артефактів, як-от ця слайд-колода, чи швидких прототипів. Можна вставити зображення або описати конкретний стиль у промпті. Для вікторини у стилі Y2K авторка радить звернутися до ретро-естетики, наприклад піксель-арту з відеоігор. Такий підхід дає AI чіткий візуальний орієнтир і дозволяє уникнути шаблонності.
Головний висновок для українських продуктових і дизайн-команд: AI-генерація — це лише початковий етап, а не фінальний результат. Навіть один додатковий момент, витрачений на «де-слопіфікацію», змушує замислитися над контентом, який ви створюєте. Це особливо важливо, коли йдеться про клієнтські інтерфейси, де довіра користувача залежить від якості деталей. Замість того щоб приймати перший результат AI, варто приділити час аналізу, прибиранню зайвого та заданню конкретної естетики — це і є різниця між слопом і продуманим дизайном.
6
