Компанії, які створюють генеративні ШІ-моделі, раптом почали виглядати як звичайні бренди, що потребують дизайну. Вони відкрито шукають людей, які створять для них логотипи, візуальну систему та голос комунікації. Ідея виглядає парадоксально: машини, які можуть згенерувати картинку за секунди, самі просять людського дизайнера.

Причина, за якою це відбувається, пов'язана з тим, як бренд сприймається на ринку. Айдентика — це не просто логотип, а сукупність рішень, які пояснюють користувачу, що перед ним і чому йому варто довіряти. У ситуації, коли продукти на кшталт чат-ботів і генераторів зображень виглядають дуже схоже один на одного, візуальна та словесна індивідуальність стає одним із небагатьох способів виділитися. Саме тому ШІ-гравці потребують людей, які вміють думати про сприйняття, а не лише про функції.

Для українських команд сигнал простий. Якщо навіть компанії, що самі створюють ШІ-інструменти, не довіряють їм повністю у сфері бренду, то в агенціях і студіях варто розділяти задачі: генеративні інструменти можуть прискорити варіативність і прототипування, а стратегія, концепція та відповідальність за фінальний вигляд лишаються за людиною. Такий підхід вже є поширеним у дизайн-командах України, де ШІ використовують для ескізів, мудбордів і адаптації макетів, а ключові рішення ухвалюють дизайнери й креативні директори.

Практичний висновок для маркетологів і власників студій: брендинг у епоху генеративного контенту стає ще більше про людську експертизу, а не менше. Цінність дає не сам факт створення картинки, а здатність пояснити, навіщо бренду саме така айдентика, і вести її послідовно через різні канали.

3Перегляди

Максим Литвин

Автор

Оглядач ринку реклами і медіа

Максим Литвин пише про рекламний ринок, медіабаїнг, performance-маркетинг і платформи: Meta, Google, TikTok, programmatic, українські селлери інвентарю. До редакції працював медіапланувальником, тому читає кейси агенцій з калькулятором. Тримає в голові ціни за тисячу показів і не довіряє слову «вірусний».