Українсько-естонська технологічна компанія Haydamax OÜ, зареєстрована в Естонії, у листопаді оголосила про початок розробки біонічного протеза кисті. Цільова ціна пристрою становить до 100 євро. Для порівняння: сучасні розвинені біонічні протези сьогодні коштують десятки тисяч євро. Проєкт веде Oxogent Laboratory, робоча назва кисті — H-MUSCLE. Йдеться поки що про інженерну ціль, а не про підтверджену ціну в продажу.
Ключова відмінність від більшості біонічних рішень полягає в приводі. Замість моторів і редукторів H-MUSCLE використовує гідравлічні штучні м’язи типу McKibben. Такий м’яз винайшов Джозеф Маккіббен у 1950-х роках: це плетена еластична трубка, яка скорочується під тиском рідини й тягне за собою сухожилля-тросики. Розробники пропонують збирати м’язи в «м’язові мережі» — пучки волокон, які обгортають штучні кістки під різними кутами. Частину волокон планують вивести в передпліччя, щоб отримати більший хід скорочення.
Керування також побудоване інакше. Замість окремих каналів для кожного пальця система має координувати групи м’язів, що відповідає тому, як працює природна рука. У цифровій моделі вже закладено кістки, суглоби та близько 40 м’язових каналів. Природні положення кисті взято з відкритого набору даних, який охоплює 22 людей і 26 щоденних завдань. Основну увагу команда приділяє великому пальцю, мобільності долоні, точності хвату та роботі з дрібними предметами, тобто тим функціям, без яких протез мало чим допомагає в побуті.
Водночас фізичного прототипу ще немає, модель продовжують доопрацьовувати. Перший етап проєкту оцінюють приблизно в 1,5 млн євро, а роботи з розробки мають відбуватися в лабораторії в Німеччині. Строки створення прототипів і запуску серійного виробництва не оголошено. Не зрозуміло й те, яким буде фінальна ціна, з яких компонентів вона складатиметься і скільки коштуватиме медична підгонка протеза, яка для користувача часто є не менш важливою статтею витрат, ніж сам пристрій.
Технічні виклики теж залишаються нерозв’язаними. Компактне постачання рідини, контроль тиску та узгодженість роботи м’язів поки що не подолано. Надійність, безпека та технологічність виробництва ще не перевірялися на практиці. Тому твердження про 100 євро варто сприймати як амбітну мету, а не як обіцянку для пацієнта.
Для України тема має пряме значення. Потреба в протезах різко зросла через повномасштабне російське вторгнення, і доступні функціональні протези дедалі частіше розглядають не лише як медичне, а й як соціальне питання. Для українських інженерних команд проєкт показує, що недорогі, але функціональні рішення можна шукати не лише через дорогі мотори й сервоприводи, а й через альтернативні принципи приводу. Водночас локальним стартапам та дослідницьким групам варто стежити за тим, чи з’являться публічні результати тестів, адже саме вони покажуть, наскільки ідея виходить за межі цифрової моделі.
4
