Prada відповіла на хвилю ШІ-реклами власною кампанією, зробленою вручну: святковий ролик Drawing Prada тримається на традиційній малюнковій анімації та історії про миші, які викрадають туфлі Седі Сінк. Бренд зробив ставку на ручне ремесло в час, коли індустрія масово переходить на генеративні відео.
Для Drawing Prada залучили аніматора, який працював над диснеївською «Покахонтас». Саме його досвід визначає стиль ролика: намальовані від руки кадри, живий рух персонажів і увага до деталей, які складно відтворити автоматично. Для брендів розкіш така позиція має прямий зміст: натомість ефективності генеративних інструментів бренд показує повільніший, дорожчий і видимо авторський процес.
Седі Сінк, відома за роллю в серіалі «Дивні дива», стала обличчям кампанії. Сюжет будується навколо мишей, які полюють на її туфлі, і цим жартом Prada грає з власним статусом модного бренду, водночас не перетворюючи рекламу на серйозний маніфест. Ролик вийшов святковим, тож тон легкий, із гумором і без прямих закликів до покупки.
Контекст важливий: після хвилі ШІ-реклами, яка з'явилася в останні місяці, частина глядачів і критиків почала сприймати синтетичну картинку як дешевший і менш вдумливий продукт. Відповідь Prada — це спроба повернути акцент на людську роботу, що для преміального сегмента має вагу не лише естетичну, а й комунікаційну.
Для українських команд цей кейс цікавий передусім як приклад позиціонування. Агенціям і студіям, які пропонують анімацію чи відеоконтент, він показує, що ручна техніка може бути не відставанням, а самостійною перевагою, особливо для брендів, які продають статус і майстерність. Водночас бюджет на таку кампанію зазвичай вищий за генеративний ролик, тож ключове питання для маркетолога — чи виправдовує ефект від впізнаваності вартість.
3
