Сайт, який дає змогу перевірити, чи належить заклад приватному капіталу, за добу з моменту запуску зібрав дані про понад 5000 закладів Нью-Йорка. Із відстежуваних барів, ресторанів і кав'ярень 28% належать фондам приватного капіталу або підтримуються ними чи венчурними інвесторами. Один лише Roark Capital контролює 842 заклади.
Ресурс створив Дейв Лібовіц, відомий у соцмережах як DeFi Dave. Сайт працює як інтерактивна карта Нью-Йорка: користувач наближає будь-який бар, ресторан чи кав'ярню і бачить, чи є заклад приватним або публічним і чи перебуває він під контролем приватного капіталу чи венчурних фондів. Ідея виникла з простого спостереження. Лібовіц ходив вихідними Манхеттеном, бачив черги до різних ресторанів, а потім читав в інтернеті обговорення, в якому приватний капітал звинувачували і в чергах, і в падінні якості.
Сайт створили за один день за допомогою інструментів Grok Bot і Cursor, які Лібовіц назвав «психоделічним» досвідом. Після запуску він поширив його в соцмережах. Допис про сайт набрав понад 178 000 переглядів. За перші дні в базі з'явилося 1320 нових закладів, тобто база зростає швидко.
Клік на заклад відкриває картку з інформацією про власність, список поблизу розташованих незалежних альтернатив і показник для району: яка частка закладів у цьому околиці належить або фінансується приватним капіталом. За словами сайту, дані беруться зі сторінок інвесторів і материнських компаній, а також із статей Вікіпедії, які посилаються на першоджерела. Інструмент «до і після угоди» показує, як змінилася якість у компаній, за якими є достатньо даних, на основі показників Американського індексу задоволеності клієнтів (ACSI). Зокрема, Panera Bread втратила 4 пункти в індексі після купівлі JAB Holding Co. у 2017 році, а Subway набрала 5 пунктів після придбання Roark.
Лібовіц наголошує, що приватна чи сімейна власність сама по собі не гарантує якості. У іншому дописі він розкритикував Black Seed Bagels: мережа з лаконічним брендингом, який нагадує стиль приватного капіталу, насправді є приватною компанією, але, на думку автора, економила на лососі в його сендвічі. Сайт, за словами Лібовіца, покликаний не виносити вердикти «добре» чи «погано», а допомогти споживачам бачити, кому належить їхній гаманець. «Я вважаю, що більша прозорість завжди корисна, особливо коли йдеться про те, де люди витрачають гроші і які бізнеси підтримують», каже він. Також він сподівається, що користувачі почнуть ставитися до ресторанів об'єктивніше.
Далі Лібовіц планує додати заклади Сан-Франциско та Лос-Анджелеса, дати користувачам змогу надсилати дані про бізнеси і створити подібні карти для інших галузей, які часто цікавлять приватні фонди: будинків для літніх людей, нерухомості, охорони здоров'я та стоматології.
Для українського ринку історія важлива з кількох причин. Мережі закладів харчування, які фінансуються фондами, у нас теж з'являються, і споживач рідко знає, хто стоїть за брендом. Команди, які займаються маркетингом ресторанного бізнесу чи локальних сервісів, можуть врахувати, що прозорість власності стає конкурентною перевагою для незалежних закладів. Загалом ідея простої перевірки власності, як і будь-які відкриті дані про бізнес, добре лягає в роботу з довірою до бренду.
4
