Штучний інтелект дешевшав роками, але тепер ця ера добігає кінця: компанії припиняють субсидувати використання моделей і переходять на тарифікацію за обсяг або кредити. Токени, одиниці обробки тексту, фактично стали неофіційною валютою ШІ. Кожен запит до моделі має ціну, і користувачі дедалі частіше відчувають це на власному рахунку.
Дизайнер Арін Бхоумік,Chief Design Officer компанії SAP, у своєму матеріалі для UX Collective описує проблему з боку інтерфейсу. Коли вартість кожної дії невидима, користувач отримує «шок від рахунку» і тривожність через бюджет. Він пропонує розглядати ціну як частину досвіду, а не як сюрприз наприкінці місяця.
Ринкові цифри це підтверджують. За індексом Silicon Data, ціна токена у вересні 2026 року становила близько одного долара за мільйон, тоді як у травні того ж року вона сягала майже двох доларів. Ціна падає, але загальне споживання зростає: економісти називають це парадоксом Джевонса, коли здешевлення ресурсу підштовхує до його більшого використання.
Найбільш наочний приклад дав GitHub Copilot. З 1 червня 2026 року сервіс перейшов на оплату за використання. Тариф Copilot Pro+ коштує 39 доларів на місяць і включає кредити на ту саму суму. Розробники повідомляли, що кредити вичерпувалися за кілька годин, а один користувач втратив близько 8 відсотків свого балансу всього за дві години. Частина розробників пригрозила перейти до Anthropic, OpenAI або OpenRouter.
Проблема виходить за межі індивідуальних підписок. Опитування EY, проведене в липні, показало, що 98 відсотків старших керівників переглядають підхід до ШІ через витрати на токени. Для бізнесу це означає, що рішення про впровадження тепер є не лише технічним, а й фінансовим.
Бхоумік пропонує конкретні практики. Перша — показувати вартість до виконання дії та підтверджувати дорогі завдання. Друга — забезпечити видимість витрат для кожного завдання. Далі йдуть сповіщення про витрати, жорсткі ліміти та користувацькі обмеження. Як приклад він наводить Claude Enterprise, який сповіщає адміністраторів, коли витрати досягають 75 і 90 відсотків ліміту. Ще одна порада стосується мови: замість абстрактних токенів варто показувати, скільки проєктів або запитів залишилося в межах бюджету. Він також закликає встановлювати бюджети витрат на кожну функцію та обговорювати вартість на дизайн-рев'ю.
Для українських продуктових команд це практичне завдання. Більшість українських компаній, що будують продукти на базі зовнішніх моделей, ще не закладають вартість запиту в архітектуру та інтерфейс. Варто додати витрати до метрик продукту поряд із конверсією та утриманням, а також протестувати, як користувачі реагують на показ ціни: багато хто має інтуїцію щодо вартості подписок, але не щодо оплати за дію.
Окремо в матеріалі згадано вірусне порівняння цін у Taco Bell у Нью-Йорку, яке поширив інфлюенсер Yuval у TikTok. Аналіз охоплював 87 локацій, і ціни відрізнялися залежно від франчайзі. Найдешевшою виявилася локація в Джексон-Гайтс, яка на більшості позицій випереджала інші. Дешевими в середньому також були райони Інвуд, Hell's Kitchen, Бед-Стай, Бушвік, Фордем і Нью-Дорп. Цей приклад показує, наскільки чутливі споживачі до ціни, якщо її легко порівняти.
1
Джерело: Every click has a price now. Who designs how that “feels”?
