Шукачі роботи в IT дедалі частіше стикаються з вимогами, які виходять за межі звичного рекрутингу. Frontend-розробник Вадим Кулініч опублікував у мережі історію, яка швидко стала предметом обговорення серед айтівців: після відгуку на вакансію він опинився за крок від передачі персональних даних і підписання угоди ще до того, як поговорив із рекрутером.
Усе почалося з відгуку на вакансію JS-програміста від компанії potuzhno.agency, опублікованої на Djinni. Далі, за словами розробника, від кандидата очікували заповнення анкети, надсилання голосового повідомлення та погодження з договірними умовами. Лише після цього мала відбутися розмова з представником компанії. Саме така послідовність викликала в Кулініча і в частини спільноти сумнів щодо того, з ким насправді має справу людина, яка шукає роботу.
Для українського ринку це не абстрактна проблема. Djinni є одним із головних майданчиків для пошуку IT-фахівців в Україні, а отже, сюди щодня надходять відгуки від тисяч розробників, дизайнерів і QA-інженерів. Аномальні вимоги на початковому етапі створюють ризики для кандидатів: голосові записи, анкетні дані та підписані документи можуть опинитися в руках сторонніх людей, якщо компанія не є тим, за кого себе видає. Саме тому айтівці радять перевіряти відповідність вакансії реальним даним про компанію, її сайт, команду та історію присутності на ринку ще до того, як щось надсилати.
Загалом схеми «найму» з вимогою передати дані або підписати документ на старті відомі давно. Серед них трапляються фейкові вакансії, які використовують для збору персональної інформації, і псевдорекрутинг з подальшою спробою втягнути людину в небезпечні фінансові або юридичні зобов'язання. Водночас з одного повідомлення в соцмережі неможливо встановити, чи йдеться саме про шахрайство, чи про незграбну, але законну практику найму. Ця різниця важлива, і з публічних матеріалів її наразі не видно.
Для рекрутерів і власників агенцій історія теж має практичний сенс. Компанії, які працюють через майданчики на кшталт Djinni, конкурують за увагу тих самих кандидатів, і репутація роботодавця формується не лише зарплатною вилкою, а й тим, наскільки прозорим є перший контакт. Довгі анкети, голосові інтерв'ю й договори на першому етапі в очах фахівців виглядають як сигнал недовіри або, принаймні, поганої організації процесу.
Що може взяти з цієї історії українська команда? Якщо ви ведете найм, варто пройти власну воронку очима кандидата: скільки кроків до живої розмови, які дані просите і навіщо, чи бачить людина, від якої компанії прийшов запит. Якщо ви шукаєте роботу, правило просте: персональні дані, голосові записи й підписані документи мають з'являтися тоді, коли ви вже поговорили з людиною, яку можете ідентифікувати, а не раніше.
3
