Українська військова частина вже звикла до Starlink як до базового інструменту зв’язку. Військові називають його «мавіком» серед систем зв’язку: термінал розгортається за кілька хвилин, під’єднується дротом і запрацьовує після подачі живлення. Але останні обмеження та збої в роботі сервісу показали, що будувати всю систему зв’язку навколо одного провайдера небезпечно, і тому в Україні та за її межами з’являються альтернативні проєкти.
Найпомітніше останніми днями — анонс фінських компаній ICEYE та Nokia. Міністерство оборони України підписало з ними лист про наміри щодо співпраці в космосі. Сторони вивчатимуть, як створити для України суверенну систему захищеного широкосмугового зв’язку на супутниках низької навколоземної орбіти (LEO). Така система має обслуговувати оборону та державні служби, зокрема тоді, коли наземна інфраструктура зв’язку не працює. Це поки що напрацювання на рівні намірів, без визначених строків запуску й бюджету.
Окремий український проєкт веде компанія Stetman. Вона розробляє низькоорбітальне супутникове угруповання UASAT LEO — спеціалізовану захищену мережу на 5G-архітектурі для військових, уряду та спецслужб. Перший тестовий апарат UASAT-NANO компанія планувала вивести на орбіту на висоту 550 км у жовтні 2026 року, використовуючи носій SpaceX. У 2027 році Stetman планує розгорнути повноцінне сузір’я зі 120 супутників у партнерстві з данською GomSpace та тією ж SpaceX, а також поставити для ЗСУ від 30 до 50 тисяч спеціалізованих терміналів. Загалом угруповання, за задумом компанії, зможе забезпечувати не більше ніж 100 тисяч терміналів. Щороку планують додавати ще 100–105 супутників.
Для наземної частини Stetman у 2025 році уклала угоду зі шведською Requtech на виробництво супутникових інтернет-терміналів Resa, які позиціонують як альтернативу терміналам Starlink. За словами компанії, українська сторона внесе зміни в дизайн, захист та електронні компоненти, вже використовувані в рішеннях для Starlink. Протягом пів року планують налагодити виробництво на рівні 2 000–10 000 терміналів щомісяця. Компанія також не відповіла на запитання, на якій стадії зараз перебуває проєкт.
Головна незручність тут — залежність від SpaceX навіть у «суверенних» планах. Як тестовий, так і основне угруповання зі 120 серійних супутників планують виводити на ракетах Falcon 9 компанії SpaceX, тобто на носіях прямого конкурента, який водночас розгортає власну мережу Starlink. Альтернативного логістичного рішення поки немає, і це ускладнює картину на тлі нинішніх проблем із супутниковим зв’язком для України.
Експерти наголошують, що тестовий апарат сам по собі не дає армії повноцінної мережі. Виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко написав у своєму Facebook, що потрібні супутники, наземна інфраструктура, термінали, випробування і фінансування, а також чітке визначення державою своїх потреб, замовника та ресурсу для розгортання. За його оцінкою, власна система буде значно дорожчою в обслуговуванні та за вартістю користування для України, однак, як він зазначив, «суверенітет не має ціни». Fire Point також працює над супутниковою альтернативою для України та Європи, але деталей не розкриває.
Знайти один пристрій, який закриє всі потреби так само ефективно, як розробка SpaceX, наразі неможливо. Керівниця БФ «Лапка Дзиґи» Ірина Жлуктенко пояснює, що повноцінної заміни Starlink, яка була б такою ж простою у використанні та швидкою в розгортанні, зокрема для роботи з дронами, поки немає. Жодна з альтернатив поки не поєднує простоту, швидкість розгортання, вартість і універсальність.
Оскільки Україна не має власного космічного угруповання, створити масовий супутниковий аналог у найближчій перспективі неможливо. Тому військові та волонтери будують багатошарову систему зв’язку, де кожен рівень закриває своє завдання. Між підрозділами й командними пунктами використовують радіостанції, на постійних пунктах дислокації — оптоволоконний інтернет від місцевих провайдерів. Між стаціонарними позиціями можна застосовувати спрямовані Wi-Fi антени, наприклад Ubiquiti, але для цього потрібна пряма видимість між антенами, а дальність і стабільність залежать від рельєфу та перешкод.
Для дронів ситуація інша. Фонд «Лапка Дзиґи» постачає оптоволоконні дрони, які стійкі до впливу РЕБ на канал керування, але мають обмеження за дальністю польоту. Саме тому багатошарова схема, а не одна «чарівна» альтернатива, поки залишається робочим варіантом для українських підрозділів.
4
