Компанія Anthropic, яку, за чутками, готується до рекордного IPO, оголосила, що передасть 5% своїх акцій у власний фонд публічної користі (public benefit trust). Якщо продукти компанії справді такі прибуткові, як свідчить її астрономічна оцінка, ці акції можуть коштувати мільярди вже в день лістингу й зрости до сотень мільярдів із часом. Автор матеріалу за власними розрахунками оцінює, що якби Google зробив щось подібне перед своїм IPO 2004 року, частка, відкладена «на благо людства», сьогодні коштувала б 184 мільярди доларів.
План Anthropic можна трактувати по-різному. Одні побачать у ньому щире бажання повернути частину багатства світу. Інші — спробу пом'якшити тиск регуляторів або відвести гнів протестувальників від нової офісної будівлі в районі SoMA у Сан-Франциско. Масштаб рішення справді безпрецедентний, але сама ідея не нова. Першим її реалізував актор Пол Ньюман, який став підприємцем у сфері соусів для салатів.
Історія починається з того, що Ньюман у 57 років уже мав майже 50 фільмів, серед яких «Хладнокровний Люк» і «Буч Кессіді та Санденс Кід», і шлях до «Оскара». Коли хтось запропонував розмістити його обличчя з блакитними очима на пляшках із салатною заправкою, щоб підвищити продажі, Ньюман спершу відповів, що це «експлуатація». Потім він переосмислив ситуацію: Голлівуд давно експлуатував його зовнішність і обаяння, то чому б не робити це заради доброї справи і не віддавати весь прибуток громаді. Його слова: чому б не піти до кінця, навіть до найабсурднішого, в експлуатації самого себе і повертати прибуток суспільству.
Близько 60 років Ньюман заснував компанію Newman's Own, яка спрямовувала 100% прибутку на благодійність. Згодом асортимент розширився, а ім'я актора з'явилося на багатьох інших продуктах. За даними, які наводяться у матеріалі, з 1982 року компанія згенерувала понад 600 мільйонів доларів благодійних пожертв, хоча сам Ньюман ставився до проєкту доволі легко, як до «розіграшу».
Сучасна версія цієї логіки має назву ефективний альтруїзм (effective altruism). Як писала The New York Times ще раніше цього року, це світогляд, який дуже поширений у середовищі передового ШІ. Суть у тому, щоб накопичити якомога більше грошей і впливу, а потім віддати їх або спрямувати на користь людству. На папері це звучить добре, але на практиці, як вважається, така філософія може мати темний бік. Наприклад, вона нібито підштовхнула «крипто-короля» Сема Бенкмана-Фрída до шахрайства, щоб мати гроші для улюблених справ.
Той самий ризик, за словами автора, існує і в ШІ, причому наслідки можуть бути значно серйознішими. Навіть якщо Anthropic віддасть свої акції, як це зробив Ньюман, прагнення максимізувати їхню вартість може підштовхнути компанію економити на безпеці або створювати речі, які, за її ж визнанням, можуть загрожувати світові.
Є й ширший контекст. У матеріалі The Decoder йдеться про статтю в Foreign Affairs, де історик Ніал Фергюсон, дослідниця Ліза Клаассен і колишній глава Google Ерік Шмідт описують США та Китай як імперії ШІ, а решту країн — як залежні території. Автори стверджують, що перемогу в гонці визначатиме не прорив, а те, хто зможе профінансувати її. За оцінками, лише американські корпорації планують витратити понад 600 мільярдів доларів у 2026 році. Водночас зростання боргів, протести проти дата-центрів і потенційна криза з чипами через Тайвань можуть загальмувати обидві наддержави. Шмідт, за цим повідомленням, назвав OpenAI та Anthropic сучасними колоніальними торговельними компаніями.
Для українських команд важливий практичний висновок. Пряма експлуатація власного бренду з благодійною метою працює лише тоді, коли прозорі цифри і чіткі правила розподілу прибутку. Це стосується і маркетологів, які готують кампанії «на благо» з участю інфлюенсерів, і засновників стартапів, які планують корпоративні фонди. Історія Newman's Own показує, що обіцянка має бути конкретною, а не декоративною, інакше доброчинність перетворюється на піар.
5
